Вшанування пам'яті загиблого земляка Чухася Р. І.
Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять! Вона ніколи не згасне! Пам’ять! Що ти залишила? Пам’ятники, як символ про тих, хто звеличує рідну землю…
Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити ще важче і боляче вдвічі…
Неспокійний час зараз переживає наша держава, так склалися обставини, що сьогодні українці мусять захищати незалежність своєї держави. Усі ми з вами уважно слідкуємо за новинами і переживаємо неспокійні події, які відбуваються на сході України.
Наша Гусятинська земля може пишатися своїми героями, які не вагаючись ні хвилини у тяжкий для Батьківщини час, стали на її захист. Багато втрат зазнали наша держава за ці неспокійні роки, наші земляки теж полягли, захищаючи честь та свободу рідної землі. Їх уже четверо з нашого району: Трух Володимир 1992 р.н.(загинув 17 січня 2015 р. у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі Аеропорту Донецька. Під час штурму хлопцю відірвало руку, і він помер від втрати крові в терміналі летовища), Руснак Микола 1975 р.н. (загинув 11 липня 2014 р. під час обстрілу бойовиками з РСЗВ "Град" у 4:30 ранку базового табору біля с. Зеленопілля Луганської області), Цимбалістий Михайло 1985 р.н. ( загинув зовсім недавно, 13 вересня 2019 р., під час виконання бойового завдання в районі Павлополя на Донеччині, військовий отримав смертельне поранення від кулі снайпера) та Чухась Руслан....
Світла пам'ять про їхній подвиг назавжди залишиться у наших серцях…
Сьогодні учні, вчителі, адміністрація школи, рідні загиблого земляка Чухася Р. І., який загинув, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України, зібралися разом у коридорі Слави, який віднедавна ми оформили у школі, щоб згадати та вшанувати пам’ять випускника нашої школи, адже завтра, 1 лютого, минає 5-та річниця від дня його трагічної загибелі.
1 лютого 2015 року страшна й безжальна звістка за лічені хвилини облетіла Гусятин: У Херсонській області в селі Червоний Чабан на складі боєприпасів батальйону Збруч стався вибух, в результаті якого загинули 8 військовослужбовців Збройних Сил України, в тому числі і Чухась Руслан Іванович, ще 11 отримали поранення.
В одну мить білий колір зимового дня став тьмяним й невиразним — двері в дім Чухасів навстіж розчинила звістка про страшну трагедію.
Народився Руслан Іванович 24 серпня 1971 року. Був єдиним сином у батьків. Його життя було схоже на мільйони інших. З 1978 по 1988 роки навчався у нашій школі. Одружився, виховував трьох дітей, жив, працював, але доля вирішила по-іншому. Загиблого Руслана привезли на головний майдан до рідного селища 5 лютого 2015 року, де відбувся прощальний мітинг-реквієм та панахида. Без годувальника залишилися батьки, дружина Ганна і діти: сини Павло і Дмитро, донька Христина.
Події, які відбуваються на сході України, не змогли пройти осторонь Руслана Івановича. Він був справжнім патріотом своєї держави. Тому на війні— майже із самого початку: з весни 2014 року у Тернополі проходив навчання, а із середини літа пішов в АТО.
Єдине, що всім нам під силу – це мовчки віддати честь Патріоту, що поклав найцінніше, – власне життя, – за Україну, за мир для своїх дітей і зробити все можливе, аби пам’ять про Героя жила вічно, щоб ця жертва не була даремною.
Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших героїв.
Руслан Чухась з Меморіальної дошки, яку було встановлено на фасаді школи 2016 року, щодня зустрічає і проводжає поглядом учнів, нагадує кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. Вшанування його пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.
Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав... Свічка догорає...
Він недожив, недокохав, недолюбив...
Та праведна душа не помирає...
Вона тепер у світлому раю,
Вона тепер на небі вже, у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближче стала наша перемога.
На завершення мітингу пам’яті отець Роман Кріса відправив жалобний молебень, до присутніх звернулася директор школи Демкура О. В., після чого учні та рідні загиблого поклали лампадки до Меморіальної дошки на фасаді школи.
Щиро вдячні рідним та близьким загиблого Руслана Чухася, які взяли участь у мітингу пам’яті.
